Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Справа № 910/25552/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Гончарука П.А.,

Остапенка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства резерву України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі №910/25552/13 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Державного агентства резерву України про стягнення 771150,27 грн.,

за участю представників:

Прокуратури: Кривоклуб Т.В., посв. № 000762,

Позивача: Кайданович Е.Й., дов. № 364 від 02.03.2015 року,

Відповідача: Михайлець О.В., дов. № 15501014 від 13.05.2015 року.

В с т а н о в и в :

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - Державне агентство, Відповідач) про стягнення 771150,27 грн. відшкодування вартості витрат, пов'язаних із зберіганням цінностей мобілізаційного резерву.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року, позовні вимоги ДП "Житомирський бронетанковий завод" задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі, Державне агентство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі - ЗУ "Про державний матеріальний резерв"), п.п. 3, 6 Порядку відшкодування підприємствам, установам, організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002року № 532, ст.ст. 43, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ДП "Житомирський бронетанковий завод" у повному обсязі.

ДП "Житомирський бронетанковий завод", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених Державним агентством у касаційній скарзі, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та видно з матеріалів справи, ДП "Житомирський бронетанковий завод" відповідно до положень ст. 11 ЗУ "Про державний матеріальний резерв" та на підставі визначеної спеціальним планом номенклатури і норм накопичення матеріальних цінностей державного резерву України є відповідальним зберігачем таких цінностей.

У свою чергу, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство резерву України є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву, який до вступу в законну силу вказаного Указу здійснював управління державним матеріальним резервом.

На виконання вимог вищезгаданого ЗУ "Про державний матеріальний резерв", являючись відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву України, ДП "Житомирський бронетанковий завод" належним чином виконувало свої зобов'язання, здійснюючи зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, у зв'язку з чим, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року понесло фактичні видатки, які включають в себе оплату праці складських працівників, нарахування на зарплату, придбання матеріалів, оплату послуг, оплату матеріалів та обладнання інвентарю, у тому числі: консерванти і лако-фарбові матеріали, паливо-мастильні матеріали, малоцінний інвентар для обслуговування мобілізаційного резерву, канцелярські витрати, санітарно-гігієнічні потреби, спецхарчування, оплату транспортних перевезень мобілізаційного резерву та вантажно-розвантажувальні роботи, оплату поточного ремонту, у тому числі: складських приміщень, технічного обслуговування мереж водо- та теплопостачання, обслуговування електромереж та споруд, оплату послуг зв'язку, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, оплату охорони мобілізаційного резерву, а також оплату земельного податку, у тому числі: комунальний податок; амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень, обладнання, тощо.

При цьому, частиною 5 ст. 11 ЗУ "Про державний матеріальний резерв" передбачено відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, статтею 7 згаданого вище Закону вказано на обов'язковість здійснення фінансування витрат на утримання і розвиток системи державного резерву, як за рахунок коштів Державного бюджету України, що передбачаються у бюджеті окремим порядком, так і за рахунок коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного бюджету та їх позичання, допоміжної фінансово-господарської діяльності та відшкодування витрат підприємств, організацій і установ системи Держкомрезерву.

Таким чином, спеціальні норми ЗУ "Про державний матеріальний резерв" передбачають можливість відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у грошовій формі.

Водночас, Законами України: "Про державний бюджет України на 2011 рік", "Про державний бюджет України на 2012 рік" та "Про державний бюджет України на 2013 рік" також передбачались кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з обслуговуванням цінностей матеріального резерву.

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532 (далі - Порядок), який запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначає суми таких витрат.

Так, відповідно до вказаного Порядку, витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву складаються: а) з основних витрат: оплата праці складських робітників з відповідними нарахуваннями; вартість паливно-енергетичних ресурсів та водопостачання; оплата земельного податку окремих баз, на яких зберігається мобрезерв; амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень; витрати, пов'язані з вантажно-розвантажувальними роботами; оплата послуг зв'язку; витрати на охорону матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на придбання малоцінного інвентарю для обслуговування мобілізаційного резерву; б) витрати, пов'язані з придбанням консервантів та лакофарбових матеріалів; витрати, пов'язані з транспортними перевезеннями матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрати на поточний ремонт складських приміщень.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи № 6283/14-45 ДСК літ. "М" від 24.07.2014 року витрати ДП "Житомирський бронетанковий завод" по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року документально підтверджуються на загальну суму 771926,85 грн.

Під час розгляду даної справи, як згадувалось вище, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у зв'язку із виконанням взятих на себе господарських зобов'язань, Позивачем були понесені витрати, необхідні для відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Зокрема, у 2011 році розмір таких витрат складав 206158,85 грн., у 2012 році - 336786,12 грн. і у 2013 році - 228205,30 грн., а всього за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року розмір витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву становив 771150,27 грн.

У зв'язку з не оплатою Державним агентством послуг зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного характеру, ДП "Житомирський бронетанковий завод", з посиланням на положення ст.ст. 202, 203, 205, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. 11 ЗУ "Про державний матеріальний резерв" та Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532, звернулось до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 771150,27 грн. відшкодування вартості витрат, пов'язаних із зберіганням цінностей мобілізаційного резерву.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 5, 11 ЗУ "Про державний матеріальний резерв", та представлених матеріалів справи, встановивши, що ДП "Житомирський бронетанковий завод", яке відповідно до мобілізаційних та інших спеціальних завдань є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву України і відповідно до вимог згаданого Закону належним чином виконало покладені на нього зобов'язання, здійснивши у період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а тому понесло фактичні видатки по зберіганню у розмірі 771150,27 грн., які відповідно до положень, визначених ЗУ "Про державний матеріальний резерв" та Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 року, підлягають відшкодуванню, тоді як, у свою чергу, Державне агентство резерву України покладений на нього законом обов'язок по відшкодуванню таких витрат належним чином не виконало, у зв'язку з чим, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і їх задоволення у повному обсязі, шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів у розмірі 771150,27 грн., як боргу, що виник внаслідок зберігання матеріальних цінностей державного резерву у період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, а також понесені Позивачем судові витрати по справі, у тому числі - 5920,00 грн. витрат на проведення судової експертизи по справі і 15423,01 грн. судового збору.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року у справі № 910/25552/13 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Гончарук П.А.

Остапенко М.І.